Від попередника до інсуліну: що визначає шлях експресії
Інсулін не експресується безпосередньо як готова дволанцюгова молекула. Він експресується як попередник, і все, що відбувається далі за технологічним ланцюгом — як матеріал уловлюється, скільки ферментативних стадій потрібно, які домішки виявляються під час випробувань на випуск — випливає з того, який попередник і якого господаря було обрано на початку.
У опублікованих роботах переважають два виробничі шляхи: експресія в Escherichia coli , де попередник накопичується всередині клітини у вигляді нерозчинних тілець включення, та секреторна експресія в дріжджах Pichia pastoris (син. Komagataella pastoris ), де попередник інсуліну виводиться в культуральне середовище [5][2].
Бактеріальний шлях: злитий білок, тільця включення, конверсія
Проінсулін є проміжною сполукою між препроінсуліном, первинним продуктом рибосомальної трансляції, та власне інсуліном [5]. Щоб його можна було ефективно отримувати в бактеріях, він має вироблятися як злитий білок, подовжений з N-кінця, який потім потрібно перетворити на автентичний проінсулін під час очищення [5]. Ця стадія конверсії не є необов’язковою — вона є структурним наслідком обраної стратегії експресії.
Під час бактеріальної експресії проінсулін утворює тільця включення [5]. Це можна використати як стадію уловлювання: щільні нерозчинні частинки легко відокремити від більшості розчинного вмісту клітини. Проте приготовані звичайним способом тільця включення містять значні кількості небілкових забруднень, які заважають подальшому хроматографічному очищенню [5]. В одному з описаних методів це вирішили шляхом зміни умов приготування тілець включення так, щоб небажані забруднення виключалися, а злитий білок проінсуліну зберігався з високим виходом [5].
Варто назвати ще дві проблеми бактеріального шляху, бо вони регулярно виникають під час розробки процесу. Молекули проінсуліну всередині тілець включення мають неправильне згортання та, ймовірно, зшиті між собою, що ускладнює кількісне визначення того, скільки проінсуліну було фактично експресовано [5]. Запропоноване рішення було радше процедурним, ніж аналітичним: відбирати аліквоти після кожної важливої стадії та порівнювати кількість поліпептиду, спорідненого з проінсуліном, із кількістю, наявною до цієї стадії [5]. Фінальне очищення в тій роботі виконувалося з використанням матриці для обернено-фазової хроматографії на основі силікагелю замість матриці на основі полістирол-дивінілбензолу [5].
Як вилучити стадію розщеплення вже на етапі конструювання
Один із напрямів робіт спрямований безпосередньо на ферментативні стадії. У дослідженні 2025 року було сконструйовано новий міні-проінсулін шляхом укорочення С-пептиду та внесення певних замін амінокислотних залишків із заявленою метою усунути потребу у ферментативному розщепленні [8]. Виробництво потім оптимізували, поєднавши високопродуктивне культивування в мікромасштабі в мікробіореакторі зі статистичним моделюванням за методологією поверхні відгуку [8].
Розробка середовища відбувалася за двостадійним статистичним планом: критичні компоненти середовища скринінгували за планом Плакетта–Бермана, а потім уточнювали за центральним композиційним планом, який визначив гліцерин як найвпливовіший чинник виходу [8]. З чотирьох статистично виведених рецептур та, що позначена як Сценарій III, забезпечила найвищу продуктивність у мікромасштабі — 13,00 г/л — і підтвердила результат під час масштабування до біореактора об’ємом 3 л на рівні 11,5 г/л [8]. Автори описують оптимізоване середовище як таке, що збалансовує джерела вуглецю та азоту для підтримання життєздатності клітин і експресії білка [8], і подають цей робочий процес як модель для розробки систем експресії інших складних рекомбінантних білків у E. coli [8].
Для технолога практично значущим є невеликий розрив між прогнозом у мікромасштабі та результатом у біореакторі, зафіксований у тому дослідженні [8] — скринінг у мікромасштабі корисний лише тоді, коли отримане ним ранжування витримує масштабування.
Дріжджовий шлях: секреція, сигнальна послідовність і штам-господар
Pichia pastoris — популярні дріжджі для секреторного виробництва білків і усталений господар для секреторного виробництва попередника інсуліну [2]. Секреція не є автоматичною: білки з незручними властивостями згортання або білки, що виробляються з надмірною швидкістю, можуть затримуватися в ендоплазматичному ретикулумі, запускаючи відповідь на незгорнуті білки (UPR) та індукцію асоційованої з ендоплазматичним ретикулумом деградації (ERAD) [2].
Має значення й те, яким чином попередник спрямовується назовні з клітини. Порівняння клонів із повнорозмірною та вкороченою секреторною сигнальною послідовністю α-фактора показало, що клон із укороченим сигналом (CL4) експресував попередник інсуліну на значно вищому рівні, ніж клон із повнорозмірним сигналом (HF7), в обох випробуваних середовищах [6]. Зафіксована різниця становила 8,97 раза у буферному комплексному середовищі з метанолом і 1,17 раза у базовому сольовому середовищі з метанолом [6]. Автори доходять висновку, що видалення частин секреторної сигнальної послідовності значно покращило ефективність експресії [6].
Що режим живлення з підживленням робить із господарем
Два дослідження контрольованих культур із підживленням описують клітинну фізіологію, що стоїть за цими цифрами. Клітини спочатку вирощували періодичним способом на визначеному середовищі з високою концентрацією гліцерину; після вичерпання гліцерину виробництво попередника ініціювали додаванням метанолу за безперервного живлення [2]. Найпомітніші зміни протеому після початку подавання метанолу стосувалися центрального вуглецевого метаболізму, причому ферменти дисиміляційного шляху метанолу — практично відсутні під час періодичної фази на гліцерині — домінували в протеомі у метанольній фазі [2]. Рівень білків, пов’язаних із UPR та ERAD, знизився, а позаклітинне накопичення досягло приблизно 3 г/л попередника інсуліну без значного навантаження на секреторний апарат [2].
Подальше дослідження показало, що сприймати це зниження буквально — пастка [3]. Високі внутрішньоклітинні рівні маркера UPR, шаперона Kar2/Bip, досягалися під час експоненційного росту на гліцерині, а потім різко знижувалися з переходом у стаціонарну фазу, причому електронна мікроскопія виявила аутофагічні процеси, зокрема ER-фагію, наприкінці періодичної фази на гліцерині [3]. Рівні Kar2/Bip до індукції не впливали на ефективність секреції у наступній метанольній фазі [3]. Принципово важливо, що Kar2/Bip з’являвся у надосадовій рідині культур-продуцентів, але не у контрольних культурах без продукції, і більша його частина була присутня у вигляді укороченого білка масою приблизно 35 кДа [3]. Автори доходять висновку, що оцінка того, чи активує продукт UPR, потребує аналізу середовища як на укорочений, так і на інтактний маркерний білок [3].
Домішки: що має виявити аналітика
Який би шлях не було обрано, готову молекулу оцінюють за тим, що ще міститься у флаконі. У дослідних серіях рекомбінантного інсуліну ліспро, отриманого в E. coli , іонообмінна хроматографія виявила невідоме похідне у кількості, що перевищувала прийняту межу [4]. Його маса була на 42 Да більшою за теоретичну масу Lys(B31) інсуліну ліспро, одного з очікуваних проміжних продуктів, пов’язаних із процесом [4]. Розщеплення ендопротеїназою Glu-C локалізувало модифікований пептид, тандемна мас-спектрометрія визначила зсув на лізині B31 за іонами y-типу, а два діагностичні іони з m/z 143,1 та 126,1 вказали на ацетилювання лізину [4]. Секвенування за Едманом із порівнянням із синтезованими в лабораторії стандартами фенілтіогідантоїну підтвердило, що залишок є N-ε-ацетил-L-лізином [4].
Другий шлях деградації — окиснювальний. Рекомбінантний людський інсулін, витриманий протягом трьох годин за кімнатної температури в системі мідь(II)/аскорбат, утворював ДОФА та хінонну форму (DOCH), а приєднання за Міхаелем до цих продуктів окиснення тирозину створювало нові ковалентні зшивки та агрегати [1]. Зшивки було виявлено між DOCH у положеннях B16, B26, A14 та A19 і вільними аміногрупами N-кінцевих залишків Phe B1 та Gly A1, а також бічними ланцюгами Lys B29, His B5 та His B10 [1]. Було знайдено також фрагменти, що утворилися внаслідок гідролізу пептидних зв’язків [1]. Вміст агрегатів відстежували методом ексклюзійної хроматографії, а форми локалізували за допомогою мас-спектрометрії з іонізацією електророзпиленням за різних значень pH та температури [1].
Що з цього взяти при виборі процесу
Три питання відрізняють один інсуліновий процес від іншого. По-друге, скільки ферментативних конверсій потребує конструкція і чи може конструювання попередника усунути якусь із них [8]. По-третє, як господар насправді поводиться за даного режиму живлення — а робота з Kar2/Bip показує, що це неможливо визначити лише за внутрішньоклітинними рівнями маркера [3].
Джерела
- Torosantucci R, Mozziconacci O, Sharov V, Schöneich C, Jiskoot W. Chemical modifications in aggregates of recombinant human insulin induced by metal-catalyzed oxidation: covalent cross-linking via michael addition to tyrosine oxidation products — Pharmaceutical research, 2012-05-10.
- Vanz AL, Nimtz M, Rinas U. Decrease of UPR- and ERAD-related proteins in Pichia pastoris during methanol-induced secretory insulin precursor production in controlled fed-batch cultures — Microbial cell factories, 2014-02-13.
- Roth G, Vanz AL, Lünsdorf H, Nimtz M, Rinas U. Fate of the UPR marker protein Kar2/Bip and autophagic processes in fed-batch cultures of secretory insulin precursor producing Pichia pastoris — Microbial cell factories, 2018-08-09.
- Szewczak J, Bierczyńska-Krzysik A, Piejko M, Mak P, Stadnik D. Isolation and Characterization of Acetylated Derivative of Recombinant Insulin Lispro Produced in Escherichia coli — Pharmaceutical research, 2015-02-07.
- Mackin RB. Alternative preparation of inclusion bodies excludes interfering non-protein contaminants and improves the yield of recombinant proinsulin — MethodsX, 2014-08-12.
- Utami N, Nurdiani D, Hariyatun H, Putro EW, Patria FP, Kusharyoto W. Full-length versus truncated α-factor secretory signal sequences for expression of recombinant human insulin precursor in yeast Pichia pastoris: a comparison — Journal, genetic engineering & biotechnology, 2023-05-22.
- Keane J, Tajouri L, Gray B. Recombinant human growth hormone and insulin-like growth factor-1 do not affect mitochondrial derived highly reactive oxygen species production in peripheral blood mononuclear cells under conditions of substrate saturation in-vitro — Nutrition & metabolism, 2016-07-04.
- Ayan E, Aytekin AÖ, Kati A, Demirci H. Optimizing recombinant mini proinsulin production via response surface method and microbioreactor screening — PloS one, 2025-09-08.

